Полотно любовної та дружньої переписки двох геніїв філософської думки ХХ століття здається мені таким близьким й позбавленим прив’язки до часу. Коли почуття чоловіка та жінки, приправлені смаком інтелектуального натхнення один одного, вони стають найкращим й найпривабливішим для мене з усього, що я знаю.. Єдине, що турбує мене і що отруює насолодження від захоплення неперевершеними мовними зворотами – присмак зради – професор був і лишався одруженим в той час, коли листування з Х. Аренд наповнювалось енергією краси.

Однак — з того я часу, щойно я відкрила для себе застиглі на папері сенси ї змісти їх відносин — я читаю й перечитую й намагаюся зрозуміти — де та межа дозволеного й недозволеного, де спокуса легкої насолоди, де потяг, який дає ефект синергії для обох, попри перепони виходу в сферу забороненого.

Професор Мартін Хайдеґґер й Ханна Арендт зустрілися в 1925 році, коли вона, студентка університету Марбурга, відвідувала його лекції. Саме тоді між ними спалахнув роман, що тривав 4 роки. Соціальна неприйнятність стосунків викладача й студентки посилювалася сімейним станом професовра — вдома у Хайдеґґера дружина Ельфріда та двоє синів. Німецькі біографи стверджують, що Ханна не була єдиним зв’язком пана професора. І дружина — теж у минулому його студентка. Одначе, стосунки с Арендт вийшли за рамки романтики, й інтелектуальної синергії — дружба тривала практично все життя, й врешті-решт саме Арендт відмивала його ім’я від нацизму. При цьому сама Ханна була змушена втекти з Німеччини в 1933 році, а її наставник й головний чоловік її життя став членом НСДАП та робив кар’єру в Німеччині. Гадаю, сам Мартін геть і не знав, чим вона стане для нього при житті й після.

Читаю в його першому листі — 10.2.1925 (100 років тому…): «Між нами все має бути просто, зрозуміло й чисто. Лише тоді ми станемо гідні тієї події, якою виявилася наша зустріч. Те, що Ви стали моєю ученицею, а я — Вашим вчителем, є лише формальною причиною того, що між нами сталося»

Сама Ханна назвала Мартіна „heimlicher König“ der deutschen Philosophie — таємним королем німецької філософії. Хайдеґґер відповідав взаємністю: Чому любов багатша за інші людські можливості та солодким тягарем стає для охоплених нею? Тому що ми самі перетворюємось на те, що любимо, при цьому залишаючись самі собою. Тоді ми хочемо подякувати коханому, але нам цього не достатньо. Ми повинні дякувати самим собі. Любов перетворює подяку на вірність собі та безумовну віру в іншого»;
В його листах Хайдеґґер, як на мене, якийсь поблажливий — як покровитель, й досить багатослівний… Листи Ханни, на жаль, не збереглися. Хайдеґґер, швидше за все, приховував їх від дружини або вважав їх не надто важливими. А от Ханна зберегла листи на все життя, незважаючи на складнощі воєнного часу, біженство та еміграцію. Далі ми вперше опублікуємо переклад українською першого листа Хайдеґґера до Ханни (з тих, що збереіглися).

ι. Мартін Хайдеґґер — до Ханни Арендт
ιο.ιι.[ΐ9]25

Дорога фройляйн Арендт!
Я неодмінно \ обов’язково повинен зайти до Вас сьогодні ввечері й промовляти до Вашого серця. Між нами все має бути просто, зрозуміло й чисто. Лише тоді ми станемо гідні тієї події, якою виявилася наша зустріч. Те, що Ви стали моєю ученицею, а я — Вашим вчителем, є лише формальною причиною того, що між нами сталося \ лише ініціювало те, …

Я ніколи не зможу володіти Вами, але відтепер Ви станете частиною мого життя, і воно зростатиме поряд з Вами. Ми ніколи не знаємо, чим ми можемо стати для інших лише самим фактом свого існування. Але усвідомлення може чітко показати, якою мірою ми діємо руйнівно та стримуюче. Проте, якщо над цим глибоко замислитися, можна, ймовірно, усвідомити, наскільки згубним та обмежувальним чином ми можемо впливати на інших. Яким шляхом піде Ваше юне життя, є для нас таємницею. Ми маємо це прийняти. А моя вірність Вам повинна лише допомогти Вам залишатися вірною самій собі.

Те, що Ви втратили «занепокоєння» — говорить про те, що Ви віднайшли потаємну глибину, Вашої по-дівочому чистої натури. Одного дня ви усвідомите і будете вдячні – не мені – але за те, що цей візит «в прийомні години» став вирішальним кроком, який повернув вас назад, зі протореного шляху до жахливої самотності наукової роботи, що під силу лише чоловікові – і то лише тоді, коли він свідомо вязв на себе цей тягар і шалене прагнення продуктивності \ творити.

«Радійте» — я хочу звертатися до Вас саме з таким привітанням.
І лише коли Ви будете радіти, Ви станете жінкою, яка дарує радість, й навкруги якої все сповнено радістю, затишком, спокоєм, пошаною та вдячністю до життя. І тільки так Ви збережете належну готовність засвоювати те, що університет може і має вам дати. Саме в цьому полягає справжність і серйозність, вони — не в вимушеній науковій роботі багатьох представниць Вашої статі – у суєті, яка не витримує випробування часом, залишаючи їх безпорадними та такими, що зрадили самих себе. І саме тоді, коли йдеться вже про власну духовну роботу, вирішальним залишається первозданне збереження найглибшої жіночої сутності.

Подарунок нашої зустрічі ми назавжди зережемо в таємних глибинах наших душ, й не будемо спотворювати його жодним самообманом заради поверхневої життєвої метушні; тобто не варто уявляти собі якусь особливу душевну спорідненість, якої насправді не існує.

Я не можу й не хочу розділяти Ваші очі, сповнені вірністю, Вашу чарівну статуру від Вашої чистої довіри, доброти й цноти Вашої дівочої натури — для мене це одне ціле.

Проте так дар нашої дружби стає відповідальністю, в усвідомленні якої ми зростатимемо. Й саме почуття цієї відповідальності спонукає мене просити у Вас вибачення за те, що я забувся на мить під час нашої прогулянки.

Але колись я зможу мати можливість віддячити Вам і, торкнувшись вустами Вашого чистого чола, збагатити цілісністю Вашої натури свою працю. Радійте, добра Ви людино!

Ваш М.Х.

Автор статьи и переводчик — Ольга Яворская

Перевод с издания:
Hannah Arendt / Martin Heidegger
Briefe 1925 bis 1975 und andere Zeugnisse.
Aus den Nachlässen herausgegeben von Ursula Ludz
2022, Vittorio Klostermann GmbH